Назад

Співав, жартував, відтворював спогади...

У Центральнiй бібліотецi для дiтей вiдбулася зустрiч читачiв з перекладачем, композитором, співаком, музикантом Bіктором Морозовим. 

У мультицентр «Флешк@», окрім школярiв, їxнix батькiв, учителiв, на зустрiч з колишнiм львiв'янином (нині живе в Америцi) завiтали львiв'яни, актори тeaтpiв. Школярi зiзналися: знали пана Biктоpa (на фото) насамперед як перекладача всесвітньо вiдомого бестселера британської письменницi Джоан Ролiнґ «Гаррі Поттер». 

Для дiтей стало дивиною, що їхні батьки, вчителi знають його як композитора, музиканта, гiтариста. Пiсню на слова Павла Тичини «О панно Інно» (написана 45 pоків тому) та іншу, «Му dear Ukraine» (на початку 2000-х) пiдспiвувала глядацька зала. 

Артистичний митець, дотепний, з почуттям гумору оповiдач вiдтворював спогади 1970-80-х років, коли був солiстом легендарних ансамблiв «Apнiка», «Ватра», «Смерічка», художнім керiвником театру-студії «Не журись!». 

– Композитор Володимир Iвасюк якось запропонував: «Вiкторе, давай напишемо разом пісню», – згадує Морозов. – Я знiтився. Адже Володя був вiдомим композитором, а я – музикантом-початкiвцем. Писали так: Володя – вiршований рядок, я – рядок. Пiснi, звичайно, не вийшло. Але урок великодушностi Iвасюка я запам'ятав на все життя. Таким чином він намагався пiднести мене до свого рiвня, а отже, в моїх власних очах. Заспiвати зi сцени, наприклад, колядки чи щедрiвки при Союзi вважалося страшною крамолою. Кожну концертну програму затверджувала солiдна художня рада. Коли ми вирiшили заспiвати автентичнi твори, один iз членiв ради вигукував, що програму треба заборонити, бо це релiгiйна пропаганда. Захистили i пiдтримали нас, пригадую, головний режисер Театру iм. Заньковецької Федip Стригун, директор Музею атеїзму (тепер – Музей історії релiгії) Володимир Гаюк i провiдний актор тодiшнього театру Радянської Apмії (нинi – Театр iм. Лесi Українки) Віктор Щербаков, Вистава пройшла з шаленим успiхом. 

Мало хто знає: в студентські роки за вiрш, опублікований у лiтературному альманасi «Скриня», Віктора Морозова вiдрахували з останнього курсу унiверситету (навчався на англiйськiй фiлологiї) за кiлька мiсяцiв до захисту диплома. Журнал «Скриня» в тi часи був цiлковитим «неформатом», не вписувався в жоднi канони офiцiозу... А згодом Віктор Морозов став відомим перекладачем творів всесвітньо вiдомих письменникiв з англiйської, португальської мов: Пауло Коельйо, Джоан Ролiнґ, Джеремi Стронга, Роальда Дала тощо. 

Валентина Шурин 

Джерело: «Високий замок» №112, 3 жовтня 2017 року