Школа-бібліотека: орбіта спільних дій

26 січня 2012 р. у Центральній дитячій бібліотеці м. Львова відбувся семінар для директорів загальноосвітніх навчальних закладів Шевченківського району. “Спільна робота школи і бібліотеки у формуванні загальнокультурної компетентності школяра” - організований спільно ЛЗШ № 43 (директор – Савчук Г. С.) та ЦБС для дітей м. Львова.

До вашої уваги пропонуємо програму семінару та фотозвіт семінару.

	Г. Синицька, начальник відділу освіти Шевченківської районної адміністрації, Н. Бібіка, заступник директора ЦБС для дітей м. Львова, М. Космина, заступник голови Шевченківської районної адміністрації з соціально-економічних питань

л

Меморіал-дайджест З іменем величного Андрея doc Меморіал-дайджест створено з нагоди відзначення Року Митрополита Андрея Шептицького – визначного українського релігійно-церковного, культурно-освітнього та громадсько-політичного діяча, митрополита Галицького, архиєпископа Львівського та єпископа Кам’янець-Подільського. У ньому зібрано матеріали про його життя; про Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Музей імені Митрополита Андрея Шептицького у м. Яремче, Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького. У меморіал-дайджесті описано тематику ділових листів-послань Андрея Шептицького, подано перелік творів А. Шептицького, кінофільмів про Митрополита; заходи до 110-ої річниці з часу сходження Андрея Шептицького на Митрополичий престол. Бібліографічна частина містить описи: книжкових, періо-дичних та інтернет-видань про А. Шептицького. Меморіал-дайджест Шептицький PDF

р

о

Бібліотечна діяльність: психологічний аспект

р Наше високотехнологічне сьогодення на жаль, супроводжується втратою духовних орієнтирів, відсутністю потреби у значної частини суспільства у пізнанні, самовдосконаленні, саморозвитку. Ціннісні орієнтири здебільшого визначаються меркантильністю, прагматичністю, вузько спрямованими чеснотами (діловитістю, енергійністю, кмітливістю тощо). Жодне з окремо взятих середовищ життєвого перебування дитини (таких, як сім’я, школа) в багатьох випадках не може створити максимально комфортної психологічної атмосфери для розвитку дитини в першу чергу як духовно багатої, творчої, цілісної особистості, що здатна нести відповідальність за власні рішення та вчинки. Бібліотеки, володіючи великим інформаційним, організаційно-методичним, технічним, кадровим потенціалом, стають чи не єдиними безкоштовними квазікультурними осередками, де відбувається жива неформальна взаємодія між дитиною та дорослим, між дитиною та іншими дітьми, між дитиною та величезним масивом надбань різноманітної діяльності людства.

р Відомо, що читання не лише інформує читача про факти дійсності, опосередковано збагачує його життєвий досвід, освічує, але й допомагає зрозуміти власний внутрішній світ, сприяє самоідентифікації, розвитку кращих морально-етичних якостей людини, впливає на емоційно-психологічний стан. Нещодавнє соціально-психологічне опитування, що проводилося в ЦБС серед батьків дітей 4-7 років, «Сім’я в книжковому інтер’єрі» показало, що читають літературу вголос своїм дітям 93,8% респондентів. При цьому більшість батьків роблять це з метою залучення дитини до читання (78,1%); на прохання дитини – 55,5%. Батьки зазначали, що це потрібно дитині для її загального  розвитку, розширення кругозору, для того, щоби навчити дитину переказувати прочитане або навчити читати виразно, для розвитку пам’яті та уяви, подальшої домашньої театралізації прочитаного. При цьому, підбираючи книги для спільного читання батьки використовують:

-          книги, які пам’ятають із власного дитинства – 60,2%;

-          рекомендації бібліотекаря – 59,6 %;

-          книги, які є в домашній бібліотеці – 54,1% ;

-          програми сімейного читання – 0,82%;

-          літературні хрестоматії – 0,69%

Практика показує, що до сучасної дитини дуже не просто підібрати відповідний «ключик» з метою залучення її до активного, творчого читання, здивувати її самим процесом спілкування з книгою, зробити читання необхідною, щоденною душевною потребою. Не завжди бібліотекарям вдається настільки зацікавити дитину, щоб вона мала стійке бажання повертатися в наші стіни знову і знову. Вони часто обирають тактику та манеру спілкування з дітьми та підлітками інтуїтивно, виходячи з власного життєвого досвіду, що в багатьох випадках дає позитивний результат. Але цей результат був би набагато кращим, якби у всіх працівників була б необхідна освітня база, психолого-педагогічні знання, бажання вчитися, змінюватися та розвиватися.

Бібліотекарі обов’язково повинні сприяти підтриманню психологічного здоров’я дитини, важливими складовими якого є: оптимістичний, життєрадісний настрій; відчуття свободи та власної дієздатності – «Я – можу»; стан стабільності, визначеності в житті; соціальний інтерес та увага для людей.

Відомо, що приблизно в віці 3-х років відбувається відокремлення людини від довкілля, вона навчається бути істотою здатною діяти самостійно, користуючись словом як регулятором активності. В цей час в дитини відбувається активне пізнання навколишнього світу, все що її оточує – це безмежний простір для досліджень та відкриттів. Дитина починає усвідомлювати власний суверенітет, може навіть протистояти батькам та вихователям, намагається підкоряти собі близьких та добре знайомих людей. Водночас іде процес формування віри у власні сили, коли переживання дитини можуть бути навіть протилежними – від почуття самостійності та автономії до сорому і невпевненості в собі. Тому, якщо батьки в цей період зловживають обмеженнями та заборонами, перешкоджають дитячому дослідництву, це може призвести в подальшому житті до пасивності, залежності, зневіри у власних силах, зайвої сором’язливості, тривожності та безхарактерності. Разом з  емоційним спілкуванням – посмішками, виявами прихильності, пестощами,  дітей все більше приваблює оточуючий світ предметів. В цей час дуже важливо організувати для дитини різноманітно результативно предметну діяльність та допомагати досягати в ній успіху. Але малюк ще не може обійтися без допомоги дорослого -  помічника та наставника, який оточить дитину предметами, потрібними для її розвитку, допоможе розкрити їх призначення та спосіб використання. Саме тому творче читання, поєднане з різноманітними предметно-рольовими іграми сприяє формуванню в дитини позитивного Я – образу, навичок практичного співробітництва з дорослими та іншими дітьми, гордості за власні досягнення. Дитині в цьому віці потрібно визнання своїх успіхів значущими дорослими, що в свою чергу сприяє розвитку самооцінки.

Співпраця дітей цього віку з дорослими відбувається зокрема в Центральній бібліотеці у відділі обслуговування дошкільнят та учнів 1-4 класів під час проведення «Літературних сніданків» та «Бібліоняні» для малючків. Під час проведення «Літературних сніданків», які відбуваються щоденно, крім неділі, діти не лише слухають казки та віршики для маленьких, які вголос читає їм бібліотекар, але й бавляться в різні інтелектуальні та рухливі ігри, пов’язані з прослуханим текстом, виконують нескладні завдання ведучого, малюють, ліплять з пластиліну улюблених літературних героїв, намагаються театралізувати почуту казку. Цей самий процес відбувається і під час проведення що недільної «Бібліоняні» на протязі 2-х годин, коли батьки можуть залишити свою дитину під опіку бібліотекарів чи залишитися самим і цікаво та корисно провести час разом із своїм малюком та іншими дітьми та батьками. «Бібліоняня» характеризується ширшим репертуаром використаної літератури та діапазоном ігрових методик, активним залученням не лише батьків, але й бабусь та дідусів, організацією цікавих лялькових вистав, сценарії до яких розробляють самі бібліотекарі, застосуванням аудіовізуальних можливостей мультицентру «Флешка». Участь у бібліотечних заходах допомагає дитині налагоджувати стосунки з однолітками. Дорослим слід пам’ятати, що діти мають бути вільними у стосунках між собою, що сприяє розкриттю самобутності кожного малюка, допомагає пізнанню своїх ровесників, а через них – кращому пізнанню самих себе. Бібліотекарю потрібно бути уважним до характеру взаємин між дітьми, культивувати та підтримувати прояви симпатії та прихильності, запобігати емоційній та фізичній агресії. Потрібно грамотно вибудовувати ігрову взаємодію між дітьми, прискіпливо підбирати літературу для опрацьовування з малюками, правильно підбирати іграшки та логічні ігри відповідно до віку дітей, активно включатися в дитячі ігри та спілкування, пропонувати свої варіанти розгортання сюжету, показувати конкретні способи поведінки, налаштовувати дітей на приємні стосунки з однолітками, розповідати про хорошу поведінку та добре ставлення до оточення.

У дошкільному віці триває процес самопізнання, вироблення ставлення до себе. Уся психічна активність дитини спрямовується на пізнання світу і самого себе в ньому. Відбувається інтенсивний розвиток пізнавальної сфери, зокрема пам’яті, уяви, мислення, сенсорики,  розширюються можливості для оволодіння різними видами діяльності: грою, художньою діяльністю, елементами праці та навчання. З чотирьох до шести років дитини переживає так званий ігровий вік, пов’язаний з почуттям ініціативи або провини. У грі розвиваються взаємини з іншими людьми в ігрових ролях, вивчаються людські емоції, починається оптимальна робота психомоторики.

Під час читання в дитини виникає унікальний симбіоз нових вражень, переживань, емоцій, образів, звукоряду, картинок, думок. Саме в момент читання формуються асоціації, зв’язки за аналогією, з’являється бажання  відтворити почуте через малюнок чи інші елементи художньої творчості, уявити себе на місці героя та відобразити його поведінку через певні рухи, жести, міміку. Наслідком  читання є також народження мрій, набуття чуттєвого досвіду співпереживання та емпатії.

Діти дошкільного віку є особливою групою, тим потенціалом, в збереженні та розширенні якого мають бути зацікавлені всі бібліотекарі, міркуючи про майбутнє своєї професії. Для них в бібліотеках організовують безліч цікавих пізнавальних, розвиваючих заходів в рамках проекту «Малюк в бібліотеці», таких як – цикли розважальних ігор «Казки з торбинки», рухливих ігор «Пострибаєм, пограємось», дидактичних ігор «Весела грамота», логічних ігор «Найкмітливіший»; вищезгадані «Літературні сніданки» та «Бібліоняня запрошує».

Враховуючи психологічні особливості розвитку 4-5 річних дітей та маючи на меті сприяння формуванню в них загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів, норм етики та моралі, екологічної свідомості, розвитку інтелектуальних здібностей, любові до книги, гармонізації емоційно-чуттєвої сфери дитини на базі відділу обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів ЦДБ була створена інноваційна недільна школа-скарбничка «Самоцвіт». Щонеділі дошкільнята від 4 років можуть відвідати чотири півгодинні комплексні «уроки», при підготовці до яких бібліотекарями використовуються різноманітні інтерактивні  методики, ігри, інсценізації, розробляються цікаві завдання до літературних творів. Немов із чарівної скарбнички бібліотекар дістає коштовності людських знань і досвіду – дорогоцінне  каміння та самоцвіти безмежних проявів буття.

-          Кришталеві уроки мають мету сприяти вихованню в дітей загальнолюдських духовних та моральних цінностей та норм, як от: доброти, чесноти, вдячності, здатності до співчуття, толерантності, відповідальності, почуття справедливості; громадянської самосвідомості, патріотизму; вміння дружити, виявляти любов та піклування про ближнього. Метою проведення цих уроків є також сприяння формуванню в дітей навичок культурної поведінки та етичних правил поводження в суспільстві. Це такі уроки, як: «Був собі «Я»,  «Моя сім’я – моя колиска», «Якби  я був чарівником», «Поради професора Етикета», «Чи все вимірюють грошима?», «Наша мова калинова і ласкава, і медова», «Добридень» світу я сказав», «Ввічлива поїздка», «Ми всі діти українські, український славний рід!», «Чому в книжки немає відпустки?».

-          Смарагдові уроки спрямовані на виховання в дитини екологічної свідомості, шанобливого ставлення до природи, любові до рідного краю, розвиток пізнавальної сфери щодо об’єктів живої та неживої природи, уміння дбайливо поводитися з сусідами по планеті, формування природо-охоронного мислення, розвиток естетичних почуттів та емоційної сфери дитини. Тематика занять: «Природа  – казкова, ти в ній – дома», «Дари осінні»,  «З життя тварин: хто як ховається», «Мене ізмалку люблять всі дерева…», «У світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти».

-          Рубінові уроки формують  у дітей уявлення про безпечні та небезпечні життєві ситуації, правила безпечної поведінки, сприяють розвитку навичок здорового способу життя, занять фізкультурою та спортом; оволодінням елементарними прийомами емоційної рівноваги, запобігають появі шкідливих звичок, стимулюють інтерес дітей до вивчення «Прав дитини» та їх практичної реалізації. Уроки: «Небезпечні та безпечні ситуації», «Один вдома. Домашні помічники», «Світ чудовий, коли ти здоровий», «Хай славиться мило пашисте! Поради Мийдодіра», «Рішуче слово: Ні!».

-          Бурштинові уроки сприяють інтелектуальному розвитку дитини, її пізнавальної сфери, розвивають логіку, уяву, пам’ять, творче мислення, готують дитину до майбутнього навчання у школі. Їх тематика: «Все на світі має форму», «Хмаркознавство», «Від малого до великого: міркуємо та порівнюємо».

-          Сапфірові уроки тематично пов’язані з літературою про мистецтво – це практичні уроки естетичного виховання та творчої діяльності, під час яких діти малюють, ліплять, займаються аплікацією, витинанками та іншими видами художньої творчості. Їх теми: «Пластилінові звірятка», «Іграшковий магазин», «Веселковий дивосвіт».

-          Аметистові уроки – це уроки музики,  ритміки та танців, надання інформації дітям про біографії видатних композиторів, музичні інструменти та напрямки музичного мистецтва. Тематика уроків: «Музика крокує по планеті», «Нотки встали в ряд», «Послухай пісеньку зими» та інші.

-          Казкові намиста – заняття, що передбачають роботу з народними та літературними казками України та світу, аналіз казок психотерапевтичного напрямку, приказок, прислів’їв, притч, загадок та інших джерел, пов’язаних з літературою та словом. Ця робота має сприяти всебічному розвитку дитини, формуванню творчого мислення, акторських здібностей шляхом інсценізації казок або їх уривків, вдосконалення зв’язного мовлення, привиття любові до книги та дбайливого до неї ставлення. Тематика: «Відгадай: з якої казки?», «Пташка маленька, а й та серце має», «Сім кольорів щастя», «Увічливість у  світі казки», «Діти в українських народних казках».

-          Бірюзові міні-тренінги є компонентами навчального процесу, спрямованими на покращення міжособистісних взаємин, зняття психоемоційної напруги, розвитку емоційно-чуттєвої сфери дитини, створення психологічно комфортних умов перебування дитини під час навчального процесу, оволодіння навичками самоаналізу, самоконтролю та психогігієни, сприяння соціалізації дитини в майбутній колектив загальноосвітньої школи. Їх теми: «Разом гратись веселіше», «Щоби день минув не марно – з усіма поводься гарно», «Подаруй мені усмішку, наче сонечко з неба!», «Хто свій гнів долає, той міцний буває».

Заняття з дітьми проходять в цікавій, ігровій формі, з використанням засобів мультимедійного центру «Флешка»; обов’язковими є фізкультхвилинки, вправи на релаксацію, читання вголос, робота з матеріалами для художньої творчості, музичний супровід  окремих епізодів занять. Представлення  проміжних результатів нашої роботи та підсумків діяльності школи відбувається під час проведення родинних свят.

Організація занять в школі «Самоцвіт» була б неможливою без зацікавлення та активної участі батьків наших дітей. Сучасним дітям бракує якісної, схвальної  взаємодії з дорослими, уваги до їх нематеріальних потреб, щирого спілкування та спільної праці. Часто батьки обмежуються задоволенням потреб дитини в їжі, одязі, іграшках, комп’ютерній техніці, яку можна просто увімкнути та залишити, щоби чимось зайняти час. Завантаженість на роботі, відсутність терпіння та уявлень про сучасні методики виховання, сконцентрованість на здобуття матеріальних цінностей, споживацькі настрої, а часом і лінощі дуже заважають батькам, особливо молодим, займатися всебічним розвитком дитини, власною самоосвітою, спільною творчою діяльністю. Анкетування  серед батьків дітей 4-7 літнього віку показало, що більшість батьків надає перевагу проведенню дозвілля з дитиною на прогулянці (80,8% опитаних); 60 % опитаних полюбляють перебувати разом з дитиною в бібліотеці; спільною творчою роботою з дітьми займаються 56,8 % опитаних; займаються спортом – 21,2 %, вважають за необхідне відвідування дітьми гуртків та студій – 48,6 % опитаних. Відповіді передбачали можливість вибору декількох варіантів проведення дозвілля. Тішить, що пасивним проведенням дозвілля, а саме – спільним переглядами телепередач надає перевагу лише 15,8 %. Зауважимо, що опитування проводилось серед батьків дітей, які досить часто відвідують бібліотеку, тобто ці батьки є досить активними та зацікавленими у розвитку власних дітей.

Щоби спільне дозвілля дітей та батьків (а також їх бабусь та дідусів) було цікавим, веселим, корисним, в бібліотеках організовують різноманітні заходи, такі як «Сімейний вікенд», «Ігровий полігон», родинні свята «Від родини йде життя людини», «Ти в цім світі не один», «Острів радості – родина»; зустрічі в кімнаті казок «Веселись, міркуй та грай». Співпраця бібліотеки з сім’ями читачів знаходить своє відображення і в організації циклу Днів батьків «У фокусі уваги – дитина», тематика яких охоплює різні сторони взаємостосунків в родині: «Проблеми долаємо разом», «Важніш за все – погода в домі», «Я – дитина, я – людина», «Сад порад». Відбуваються круглі столи за участю батьків та практичних психологів: «Секрети щасливого дому», «Коли дитина потребує допомоги»,  здійснюється комплекс консалтингових заходів «Виховання малюка – справа нелегка», проходять Дні майбутніх мам «Готуємось до зустрічі малюка».

Конкурси для дітей та дорослих, поетичні та театралізовані виступи, творчі завдання, ігри та вікторини, радісне поєднання знань, досвіду, емоцій молодшого та старших поколінь сприяють покращенню психологічно-емоційного стану всіх учасників, взаєморозумінню, уваги одне до одного, взаємопроникненню світу дітей та дорослих. При цьому дитина в подальшому пов’язує переживання позитивних емоцій з перебуванням в бібліотеці, отримує досвід спілкування з однолітками та старшими в духовно насиченому середовищі; відчуває задоволення від дотику до Світу книги разом з батьками та можливістю забрати його частку з собою додому, відчуває близькість, схвалення та підтримку значимих для неї людей.

Ми поцікавились у батьків – як ще можна розширити спектр бібліотечних послуг? Виявилося, що серед послуг, які б хотіли отримувати батьки, перебуваючи у бібліотеці, на першому місці, згідно з даними нашого опитування, є отримання рекомендаційних списків літератури для сімейного читання (48,6% опитаних), є також потреба в проведенні консультацій спеціалістів з психології та педагогіки (40 % респондентів зацікавилися цією пропозицією бібліотекарів), хотіли б регулярно одержувати інформацію про нові книги за різними темами 34,2% опитаних. За організацію спільних творчих заходів для батьків та дітей зголосилися 30,8% респондентів. На пропозицію організувати спеціальні факультативи для батьків з проблем дитячого читання відгукнулося лише 11% опитаних. Результати цього анкетування обов’язково будуть враховуватися при підготовці Днів батьків, відвідань бібліотекарями батьківських зборів в дошкільних установах та початкових класах середніх шкіл тощо. Ми маємо практику паралельної роботи з батьками та дітьми, коли, наприклад, діти займаються в школі-скрабничці «Самоцвіт», а з батьками в той самий час проводяться «круглі столи», пізнавальні бесіди, зустрічі з практичними психологами, медиками, юристами. Це такі заходи, як «Сім містків взаєморозуміння», «Як звільнитися від негативних емоцій», «Методики раннього розвитку дитини», «Як подарувати радість читання».

Діти молодшого шкільного віку, напевно, є найбільш активними та вдячними читачами. Відповідно, вони є досить зрозумілою та добре вивченою категорією користувачів наших бібліотек. Тому я хочу зупинитися на психологічних особливостях дітей, які відвідують відділи обслуговування 5-9 класів та специфіці методів роботи з ними.

Підлітки, це та група користувачів бібліотеки, яка в силу вікових особливостей потребує великої уваги та проявів професійної майстерності від бібліотекарів. Тому необхідно, щоби ті, хто працює з цією категорією читачів, володіли гнучкими комунікативними навичками, знанням підліткової психології, мали розвинений соціальний інтелект. Нам всім необхідно вчитися розуміти та взаємодіяти з цим новим «мультимедійним» поколінням. Ці діти являють собою новий тип читача, який, з одного боку є «просунутим» технічно: вони вміють знаходити потрібну інформацію з різних каналів масових комунікацій, створюють свою субкультуру, цінності та моделі поведінки. З іншого боку, вони залишаються вразливими, особистісно незрілими підростаючими дітьми, які хоч і вільно «плавають» у віртуальних світах, але часто не можуть елементарно висловити свої думки та передати почуття, знайти спільну мову з оточуючими, вміти твердо сказати «Ні» руйнівним спокусам цього світу. Сучасний бібліотекар має стати для них при потребі людиною, з якою можна поділитися своїми переживаннями, пом’якшити стрес, яка зможе розрадити, допомогти зорієнтуватися в певній життєвій ситуації, яка не засудить, не насварить, а спробує зрозуміти та відчути внутрішній душевний стан дитини. В жодному разі не можна відштовхувати дитину, яка прагне спілкування саме в стінах бібліотеки, оскільки, не знайшовши розуміння та підтримки значимих для неї дорослих, вона може піти шукати відповіді на свої запитання у неблагополучних компаніях.

Відомо, що спілкуванню зі своїми ровесниками підлітки приділяють значну частину свого вільного часу. При цьому вони обмінюються інформацією, набувають емоційний досвід, вчаться діяти спільно, співвідносити свої інтереси з інтересами групи та одночасно обстоювати свої права та погляди. Для спілкування тінейджерів характерні дві протилежні сентенції – це потреба бути прийнятим у певне середовище і страх бути відторгненим. Саме тому вони об’єднуються у неформальні групи, виробляють правила поведінки, формують власні цінності. Дехто залишається одинаком, хто з власної волі, а хто і через відторгнення однолітками. Проблема, з якою сьогодні стикається багато підлітків – це складнощі, пов’язані з тим фактом, що багато з них не може задовільнити сподівання батьків та дорослих, батьки часто мають занадто високі вимоги до результатів праці чи навчання своїх дітей. Завдання бібліотекаря полягає не лише в інформаційному забезпеченні читачів цієї вікової категорії, але й в сприянні легшої соціалізації їх в суспільстві. Різноманітними є форми і методи роботи з підлітками. Це і телефон довіри, по якому в певні дні та години діти та їх батьки можуть передзвонити психологу та отримати фахову консультацію чи запрошення на індивідуальний прийом, і цикл комунікативних заходів «Я так думаю»,  і День підлітка «Я подарунок для людства». Це також робота бібліотекарів в «Кімнаті любителів активного спілкування» (КЛАС), де з підлітками зокрема проводяться бесіди за «круглим столом» з циклу «Тінейджерські проблеми», такі як: «Яка компанія мені потрібна?», «Як вижити у світі заборон?», «Чому мені так складно спілкуватись?», «Хочу стати неформалом», «Проблемний підліток – це ще не безнадійний», «Спілкування реальне і віртуальне: твій вибір». Серед останніх цікавих заходів, які були розроблені для дітей 13-15 років можна згадати соціально-психологічний тренінг «Формування навичок толерантної поведінки підлітків як необхідної складової гуманізації суспільного життя», презентація якого відбулася на занятті школи професійного розвитку для бібліотекарів «Кроскультурність як новий стиль світосприйняття». Завданнями розробленого тренінгу зокрема були: надання інформації стосовно понять «толерантність», «Декларація принципів толерантності», «міжетнічний конфлікт», «культура міжетнічних відносин»; розвиток здатності до самоаналізу й розуміння інших людей; формування навичок організації оптимального спілкування, конструктивного розв’язання конфліктів та інше.

Під час проведення тренінгу відбулася бесіда за запитаннями, серед яких були наступні: «Чи пов’язані толерантність і міжетнічні відносини?», «Чи стикалися ви чи ваші близькі з випадками нетерпимого ставлення за етнічною, віковою чи іншою ознакою?», «До чого не можна проявляти толерантність?», «Чи завжди почуття толерантності допомагає вам вийти з конфлікту?». Дітям також пропонувалося виконати структуровані та рухливі вправи, зокрема: «Бомбосховище», «Павучки», «Толерантність в житті та художніх творах», «Дивіться хто прийшов!», добудова композицій за темою «Разом нас багато – як нам існувати?» .

Відомо, що батьки є найбільш поважним прикладом і знаходяться під особливо пильним спостереженням дітей. Ставлення батьків до літератури в цілому чи різних жанрів зокрема, може посприяти формуванню тих чи інших літературних смаків у дітей. Анкетування батьків дітей 10-15 років показало, наприклад, що на запитання «Як ви ставитесь до популярної серед підлітків літератури в жанрі «фентезі» та «жахів»?» відповіді батьків розподілилися наступним чином: позитивно до жанру «фентезі» ставляться 39% опитаних, негативно 41%, тобто ставлення батьків до цього жанру в плані позитиву і негативу є приблизно однаковим. До літератури написаної в жанрі «жахів» більшість батьків ставляться негативно 60,3% опитаних. При цьому не мають нічого проти цієї літератури 15,3% опитаних. Нейтрально ставляться до запропонованих жанрів приблизно 1% респондентів. Деякі батьки відносяться до такої літератури з пересторогою, дехто зазначив, що не читає її взагалі. Цікавою була думка одного респондента про те, що оцінювати ці жанри потрібно в залежності від автора та теми твору.

Не слід забувати, що бібліотека є унікальним містком між культурними надбаннями людства та окремою особистістю. Можливість запису інформації на різних носіях, наявність Інтернету, використання сучасних мультимедійних технологій мають стати потужними помічниками в нашій роботі. Психологічно бібліотекар має бути готовим до роботи з різними джерелами інформації, електронними чи друкованими, вміти користуватись всіма ресурсами бібліотеки. На мою думку, сучасний бібліотекар має розвиватись в декількох напрямках, а саме:

- безперервно вивчати художню літературу, цікавитися новинками, аналізувати художні твори з точки зору їх етичної, інформаційної, практичної цінності для підростаючого покоління;

- розбиратися в сучасних медіа технологіях, освоювати комп’ютерну техніку, вдосконалювати  свої навички роботи в Інтернеті;

- розширювати знання з різних галузей людської діяльності, бути допитливим та відкритим для нової інформації, займатися самоосвітою;

- вивчати спеціальну літературу з педагогіки та психології, намагатися використовувати набуті знання щоденно на практиці. Це означає також підвищувати рівень своєї соціальної та комунікативної компетентності, культури спілкування; сприяти процесу соціалізації дітей в суспільстві;

- уважно ставитися до свого культурного та духовного розвитку, використовувати всі можливості для самовдосконалення;

- намагатися проводити здоровий спосіб життя, займати активну життєву позицію, брати участь у роботі громадських об’єднань, популяризувати бібліотеку та її послуги на всіх доступних конкретному працівникові рівнях.

Відділ інновацій, маркетингу та перспективних технологій ЦБС м.Львова  постійно шукає нові цікаві методики для підвищення професійного рівня бібліотекарів системи. Серед заходів, розроблених та проведених працівниками відділу, що стосуються формування у бібліотекарів позитивного самосприйняття, розвитку комунікативних навичок та самоконтролю, розширення спектра конструктивних форм поведінки у складних ситуаціях з читачами та колегами можна виділити наступні: цикл тематичних прес-годин «Інновації як принцип діяльності», бібліотечний дайджест «Бібліотечна майстерність у сучасному темпоритмі», заняття для завідувачів структурних підрозділів «Ліга керівника», «Сфера управління: критерії та пріоритети», діалог однодумців «Толерантність – як нова культура відносин».

В березні цього року був розроблений та апробований соціально-психологічний тренінг для бібліотекарів «Сучасна особистість: толерантність у суб’єкт-суб’єктній взаємодії» як компонент заняття «Ресурсний потенціал бібліотеки на службу користувачеві». Під час проведення тренінгу зверталася увага на те, що саме культура поведінки бібліотекарів, піднесення комунікативної моралі є необхідними елементами створення позитивного іміджу бібліотеки та бібліотечної професії. Ми розглянули особистості бібліотечного колективу, та причини, які можуть призвести до конфліктних ситуацій  в цих, переважно жіночих колективах; виконали ряд цікавих вправ, серед яких – «Список проблем», «Почуття», «Дистанція спілкування», «Інтонації», «Добудова композицій», тест «Чи вмієте ви слухати?», ситуаційно-рольова гра «Як вчинити?», де бібліотекарям пропонувалося розв’язати  декілька типових конфліктних ситуацій, інсценізувати суперечку та шляхи її подолання. В кінці заняття учасникам були роздані пам’ятки «Поради дратівливій людині», вони отримали «домашнє завдання» яке є продовженням тематики тренінгу.

При розробці соціальних досліджень виникає потреба консультацій з практикуючими психологами, звернення до літератури відповідного напрямку. Так, за участю психолога, було здійснено міні-опитування «Сім’я в книжковому інтер’єрі», методом  анкетування створений «Портрет сучасного читача», в найближчих планах – експрес-опитування «Ціннісна драбинка».

Під час здійснення практичної діяльності стає зрозумілим, що сучасні бібліотекарі від початківця до керівника обов’язково повинні розширювати свої знання з практичної психології, психологічних методів ефективної взаємодії з читачами та колегами. Цьому сприяє активне залучення психолога до підготовки бібліотечних нарад найвищого рангу, Рад при директорі, зокрема таких як: «Дитяча бібліотека як середовище формування особистості», «Талановита дитина: можливості (підтримка) розвитку засобами бібліотеки», «Бібліотеки як ресурсна база для сімейного читання», «Виховання в дітей правової свідомості й толерантних норм поведінки засобами бібліотечної роботи».

Опрацьовуючи відповідну літературу, навчаючись на спеціальних курсах з власної ініціативи, бібліотекарі набувають нових знань з вікової психології, психології спілкування, конфліктології, способах проведення соціальних досліджень, соціоніки та методиках естетичної терапії. Адже поява такої парадоксальної категорії користувачів як «не читаючий читач» вимагає від нас розробки та використання інноваційних, симбіотичних методів роботи. Цей симбіоз полягає у живому поєднанні бібліотечних, психологічних, педагогічних, соціологічних та інших технологій; широкому використанні аудіовізуальних матеріалів; розширенні співробітництва з державними установами та громадськими організаціями. Звісно, що багатьом бібліотекарям складно усвідомити та примиритися з цим фактом, що діти все менш бажають користуватися традиційними послугами бібліотек, зокрема, просто читати книжки. Розмірковуючи про психологічні причини що призвели до появи не читаючих дітей, можна зупинитися на деяких важливих моментах.

1. Сьогодні переважна більшість батьків значну частину часу приділяє покращенню матеріального стану своєї сім’ї. Багато хто з них вважає роботу з книгою певним архаїзмом, не має твердого переконання в тому, що це дійсно потрібно дитині. Нерідко батьки перекладають цю діяльність на вчителів та вихователів  або замінюють живе спілкування з книгою переглядом телепрограм чи електронними забавками. Така поведінка батьків швидше за все обумовлена тим, що вони самі належать до кризового покоління 90-х років, коли в багатьох сім’ях фактично була втрачена традиція сімейного читання. З іншого боку зауважу, що в сім’ях, де батьки є «читаючими» в повному розумінні цього слова, дитина, яка вже вміє та може читати не обов’язково стане активним читачем, вона може зупинитися на стадії слухання, більше цікавитися електронними засобами отримання інформації і не виявляти інтересу до книги, навіть маючи власну бібліотеку чи відвідуючи бібліотеку публічну. Зрозуміло, що в подальшому, ланцюгова реакція відчуження від книжкової культури породжує нові покоління не читаючих дітей з успадкованою байдужістю до читання.

2. Не лише в нашій країні, але й і в усьому світі поширюється феномен функціональної неграмотності, проявами якої є – часткова або повна втрата частиною населення навичок читання, низький рівень сприйняття прочитаного, неспроможність використати літературу і писемність у повсякденному житті, максимальне спрощення розмовної мови і «збагачення» її ненормативною лексикою. Особи з ознаками функціональної неграмотності мають проблеми у вихованні власних дітей, вони не можуть дати добру пораду чи грамотну відповідь на дитяче запитання з урахуванням віку дитини, розв’язати конфлікт без образ та насильства, допомогти у виконанні домашніх завдань, розвинути уяву, творчі здібності, задовольнити інтелектуальні потреби дитини. Все це в кінцевому результаті призводить до деградації суспільства, появи великої кількості осіб з агресивними проявами, із зниженою можливістю до соціальної адаптації,  не здатними на співчуття, емфатичні переживання, толерантну поведінку. Зрозуміло, що така категорія людей є найбільш привабливою для поповнення злочинних та інших асоціальних угруповань.

3. Вмотивованість дитини, особливо підлітків, до читання в багатьох випадках є зовнішньою. Дослідження показують, що значна частина дітей, особливо старшого шкільного віку, прагматично ставиться до необхідності читання книжок, читання відбувається заради доброї оцінки, книга для них виконує лише інформативну функцію. Читацькі запити часто пов’язані з діловим читанням, шкільною програмою, зменшується відсоток читання літератури «для душі»

4. Дітям потрібна література, що сприяла б їх самоідентифікації. Потрібно, щоб з’явилося більше літератури про сучасне життя дітей, проблеми їх особистісного становлення, взаємостосунків тощо. Нещодавнє анкетування батьків дітей 10-15 років показало, що на запитання «Книги яких сучасних авторів Ви порадите прочитати ровесникам ваших дітей?» багато респондентів запропонувало прочитати книгу Оксани Думанської «Дитя епохи» (22,1% опитаних), твори Всеволода Нестайка (18,3%). Серед різноманіття авторів також називалися прізвища Марії та Сергія Дяченків, Ірен Роздобудько, Галини Малик, Марії Матіос, Дж.Стронга, Д.Роулінг. В опитуванні було задіяно 205 батьків.

5. Діти, які мають доступ до комп’ютерів, дуже часто надають перевагу віртуальному спілкуванню, де немає особливої потреби «трудитися душею», завжди можна відключитися, представитися не тим, ким ти є насправді. В дитини не виникає потреба насичувати свій внутрішній світ, що так чи інакше відбувається при читанні художньої літератури, низькою залишається загальна культура спілкування.

6. В дитячій душі неможливо виплекати високі духовні цінності, якщо вона в щоденному житті буде повсякчасно стикатися з проявами байдужості, цинізму, агресії, подвійної моралі, домінуванні матеріального над духовним. Сама атмосфера не дуже здорового суспільства, часті перемоги зла над добром в реальній дійсності, низька побутова культура сприяють знеціненню багатьох позитивних якостей та ідеалів літературних героїв, ведуть до глибоко розриву між книжковими істинами та висновками, які може зробити дитина, спостерігаючи негативні явища  сучасного життя.

Дитина, що не читає, хочемо ми цього чи ні, поступово стає нормою, а не винятком для нашого суспільства. Тому стежки, які приведуть дитину до полиці з книгами, можуть бути різними, що в значній мірі залежить від нас, бібліотекарів. Частинка уваги, коротка, але доброзичлива розмова, проста послуга може привернути дитину, яка просто «забігла» в бібліотеку з друзями на хвилинку, до співпраці з нами на довгі роки. Так само, як і комплексні цікаві заходи з використанням мультимедійних засобів, зустрічі з відомими людьми, масштабні акції та довгострокові проекти. Взаємодія бібліотекаря з читачем обов’язково має відбуватися в атмосфері максимального психологічного комфорту, поваги та щирого зацікавлення дорослого в задоволенні інформаційно-пізнавальних, соціальних та культурних запитів дитини. Розуміння, терпіння, лагідність, доброзичливість та толерантність кожного з нас є дуже важливими для створення того емоційного мікроклімату, в якому дитина буде почувати себе найкраще. Тому прагнення до розширення знань стосовно психологічних особливостей дитячої поведінки, розвитку комунікативних навичок і соціального інтелекту повинні стати внутрішньою потребою, необхідною умовою професійного росту кожного бібліотекаря, що в свою чергу буде сприяти підвищенню ролі та авторитету бібліотек у суспільстві.

Вікторія Покотило,

провідний бібліотекар ЦДБ м.Львова